1. Закрило сонце з жалю жовті очі,

Зітхнуло тихо небо голубе,

А теплий вітер раз у раз шепоче:

«Скажи, завіщо розп’яли Тебе?

Чи Ти завдав комусь хоч трішки болю?

Чи Ти бажав комусь хоч крихти зла?»

Ні, Ти хотів, щоби повсюди воля

Твого Отця Небесного була.

2. І вітер полетів кудись за обрій,

Усе застигло в мовчанці німій.

Поглянь з хреста, о Спасе мій предобрий,

На світ цілий, народ зболілий Твій.

Любов Твоя свята не знає міри,

Вона палає в серці, наче жар.

Спали наш гнів, спали нашу невіру,

А нас прийми собі у жертву, в дар.

3. Ми хочемо в сліди Твої ступати,

Які до щастя вічного ведуть.

Дай світла сили душі рятувати,

Що по дорозі темряви ідуть.

Ти є життя і правда, і дорога,

Твоє святе Ім’я здолає страх.

Із нами будь! Де Ти – там перемога!

Любов у серці, усміх на устах.