1. Стогне земля, а Ти ідеш

І на раменах хрест несеш.

Вінок терновий вп’явся у чоло,

Із ран стіка свята невинна кров.

На гору Голготу сам Господь йде.

Приспів:

Ти йшов крізь морок і крізь грози,

І падали на землю сльози.

„Їм, Господи, прости, гріхи їх відпусти,” –

Молив Ти у Отця.

І далі йшов і хрест важкий тримав,

І біль терпів, і падав, і страждав.

Як це можливим є, що для своїх творінь

Вмирає сам Творець?

2. Ти нас безмежно полюбив

І кров святу за нас пролив,

А ми плюємо у Твоє лице

І зневажаєм, Господи, Тебе.

Пробач нам, Ісусе, усі гріхи.