|
1. Кругом життя могутнє, повне сили,
Неначе море без кінця.
А ми шляхом ген до могили
Веземо покійника, мерця.
2. Днесь світ цілий радіє і гуляє,
Весільні бенкети справля –
А наш гурт в смутку поспішає
Ген-ген на цвинтар до хреста.
3. „Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,
А сам ідеш в незнаний шлях,
На серце смуток навіваєш,
Наводиш в душу біль і страх?
4. Промов, промов одно, бодай, ще слово,
Потіш нас в смутку і журбі,
Щоб ми по Тобі сліз не лили,
Корились Богові, судьбі”.
5. Отак кругом мерця родина плаче,
I серце ниє і болить;
Так що ж, він слів їх вже не бачить,
Бо вічним сном у трумні спить.
6. На суд страшний до Бога поспішає,
Щоб здати справу із життя,
Де сам Христос нас осуджає
Всі наші вчинки і діла.
7. „Прости, прости, о, Боже милостивий,
Йому ласкаво всякий гріх,
Щоб він навіки був щасливий,
Щоб зазнав всіх райських утіх!
8. Не пам’ятай гріховної провини,
Ми Тебе, Боже, молим всі;
Зате ми кожної хвилини
Будемо вдячними Тобі!”
9. А на горі у церкві дзвонять дзвони,
На серце тиснуть жаль і сум
Стихають пісні скорбні тони,
Лиш серце плаче – повне дум. |