1. Кругом життя могутнє, повне сили,

Неначе море без кінця.

А ми шляхом ген до могили

Веземо покійника, мерця.

2. Днесь світ цілий радіє і гуляє,

Весільні бенкети справля –

А наш гурт в смутку поспішає

Ген-ген на цвинтар до хреста.

3. „Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,

А сам ідеш в незнаний шлях,

На серце смуток навіваєш,

Наводиш в душу біль і страх?

4. Промов, промов одно, бодай, ще слово,

Потіш нас в смутку і журбі,

Щоб ми по Тобі сліз не лили,

Корились Богові, судьбі”.

5. Отак кругом мерця родина плаче,

I серце ниє і болить;

Так що ж, він слів їх вже не бачить,

Бо вічним сном у трумні спить.

6. На суд страшний до Бога поспішає,

Щоб здати справу із життя,

Де сам Христос нас осуджає

Всі наші вчинки і діла.

7. „Прости, прости, о, Боже милостивий,

Йому ласкаво всякий гріх,

Щоб він навіки був щасливий,

Щоб зазнав всіх райських утіх!

8. Не пам’ятай гріховної провини,

Ми Тебе, Боже, молим всі;

Зате ми кожної хвилини

Будемо вдячними Тобі!”

9. А на горі у церкві дзвонять дзвони,

На серце тиснуть жаль і сум

Стихають пісні скорбні тони,

Лиш серце плаче – повне дум.